Старабеларускі лексікон: Падручны перакладны слоўнік. - Менск: Беларускае выдавецтва Таварыства «Хата». Укладальнікі: Прыгодзіч Мікалай, Ціванова Галіна. 1997.
доводити — Доводити: командувати, керувати [10] … Толковый украинский словарь
доводити — джу, диш, недок., довести/, еду/, еде/ш; мин. ч. дові/в, довела/, довело/; док. 1) перех. Ведучи, доставляти кого небудь до певного місця; супроводити. 2) перех. і неперех. Підтверджувати істинність, правильність чого небудь фактами,… … Український тлумачний словник
доводити — I = довести 1) (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), обґрунтовувати, обґрунтувати, мотивувати, у[в]мотивовувати, у[в]мотивувати, показувати, показати, арґументувати; обставляти, обставити, підпирати,… … Словник синонімів української мови
доводити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
зводити з розуму — доводити до божевілля … Словник лемківскої говірки
оп'яняти — я/ю, я/єш і рідко оп я/нювати, юю, юєш, недок., оп яни/ти, ню/, ни/ш, док., перех. 1) Робити п яним, доводити до стану оп яніння. || Доводити до стану запаморочення, який нагадує сп яніння. 2) перен. Доводити до стану екстазу, самозабуття … Український тлумачний словник
виправдовувати — і випра/вдувати, ую, уєш, недок., ви/правдати, аю, аєш, док., перех. 1) Визнаючи кого небудь невинним, правим, доводити це. || Виносити вирок, в якому стверджується невинність підсудного. 2) Доводити можливість, допустимість чого небудь. 3)… … Український тлумачний словник
доказувати — ую, уєш, недок., доказа/ти, ажу/, а/жеш, док. 1) перех., без додатка і неперех. Закінчувати говорити, розповідати про що небудь, доводити розповідь до певної межі. 2) перех. і неперех., зі спол. що. Підтверджувати істинність, правильність чого… … Український тлумачний словник
доліковувати — ую, уєш, недок., долікува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) Доводити лікування кого , чого небудь до кінця, до видужання. 2) Неправильно або погано лікуючи, доводити кого , що небудь до ще гіршого стану … Український тлумачний словник
дотягати — а/ю, а/єш і дотя/гувати, ую, уєш, недок., дотягти/ і дотягну/ти, тягну/, тя/гнеш; мин. ч. дотя/г, ла/, ло/; док. 1) перех. Тягнучи кого , що небудь, доставляти до певного місця. || розм. З труднощами доводити до якого небудь місця літак, машину і … Український тлумачний словник
